1 Сьогодні світовий ринок вогнезахисту будівельних конструкцій демонструє стабільне зростання споживання вогнезахисних матеріалів, а також стрімкий розвиток інноваційних технологій в сфері моделювання поведінки конструкцій в пожежі та ефективного протипожежного проектування.
За оцінками фахівців комітету з вогнезахисту сталевих конструкцій Українського Центру Сталевого Будівництва потреба в вогнезахисних матеріалах на світовому ринку диктують такі основні фактори:
З урахуванням вищезазначеного, закономірно, що на світовому ринку спостерігається стійке збільшення виробництва і споживання даного сегмента матеріалів.
В цілому, згідно з новим звітом Global Market Insights, Inc., в найближчі 8-10 років очікується світове зростання споживання вогнезахисних матеріалів на рівні 4-5% на рік, а розмір ринку тонкошарових інтумісцентних покриттів в 2024 році може перевищити позначку в $1 млрд.
Важливим фактором, що стимулює розвиток вогнезахисної галузі, є збільшення видобутку нафти і газу, особливо, сланцевого в Китаї, Росії та США, а, відповідно, і посилення вимог пожежної безпеки на підприємствах відповідного профілю. Ці обставини, з одного боку, створюють додаткові умови для зростання світового ринку вогнезахисту, а з іншого, змінюють структуру і характеристики засобів вогнезахисту, зокрема, стосовно тонкошарових інтумесцентних покриттів. Так, природним чином повинна збільшуватися частка покриттів, здатних забезпечувати вогнезахист в умовах вуглеводневої пожежі. За оцінками аналітиків саме ці покриття будуть збільшувати обсяг ринку і користуватися найбільшим споживчим попитом.
Сьогодні на українському ринку вогнезахисту присутні практично всі типи вогнезахисних матеріалів, які використовуються в світовій практиці. При цьому левову частку (60-70%) все ще займає імпортна продукція.
Якщо говорити про загальні показники ринку, то варто відзначити, що за період з 2009 по 2017 роки на ньому була відсутня будь-яка стала тенденція стабільного розвитку або рецесії. З огляду на кризове зниження обсягів продажів в 2009 році, ринок вогнезахисних матеріалів практично досяг докризових значень лише в 2013. Катастрофічний же спад вогнезахисної галузі в порівнянні з попередніми роками спостерігався в 2014-2015 роках. У цей період обсяги продажів знизилися в 6-8 разів. Але якщо дивитися на ринок по сегментно, то деякі групи матеріалів мали падіння і в 10 разів.
І тільки в 2016 році обсяги реалізації основних видів засобів вогнезахисту (інтумесцентних покриттів, штукатурок і плит) продемонстрували зростання (в два рази в порівнянні з падінням 2014 року).
Слід зазначити, що темпи зростання ринку в грошовому вираженні виглядають більше, ніж в натуральному. Це перш за все пов’язано з нестабільністю курсу національної валюти і зростанням цін на сировину, енергоносії, транспорт в гривневому еквіваленті. Тому більш об’єктивна оцінка підвищення обсягу ринку вогнезахисту за підсумками 2017 року – в натуральному масовому вираженні (за кількістю тонн продукції) – зростання майже в 1,5 рази в порівнянні з 2014-2015 роками. При цьому, очікуваного зростання споживання вогнезахисних матеріалів для сталевих конструкцій в 2017 році не відбулося – ринок тонкошарових інтумесцентних вогнезахисних сумішей залишився на рівні 2016 роки (близько 300 т фарби), а ось ринок вогнезахисних штукатурних сумішей знизився практично в 2 рази в порівнянні з 2016 роком і склав трохи більше 100 т вогнезахисної продукції.
Якщо говорити про загальну картину 2018 року, то він на 20-30% був більш вдалий в порівнянні з 2017. Зростання було очевидне вже в другій половині року. Але воно було сформовано не за допомогою загального зростання ринку, а за рахунок декількох великих проектів, які будувалися або добудовувалися в цей період в столиці та області. Одним словом, не можна сказати, що ринок і економіка ростуть. Ні, «вистрілюють» два-три великих проекти, де споживання було досить велике, яке підтягло весь ринок. Звичайно ж, це не дуже добре для ринку, так як є лише його концентрація в одному регіоні. В цілому ж по Україні ринок вогнезахисту продовжує переживати стагнацію в тій чи іншій мірі.
За результатами перших двох кварталів нинішнього року він показує падіння. Але судити поки рано. Все буде залежати від економіки в цілому в країні. Адже вогнезахист завжди був підв`язаний під загальне будівництво, зокрема, нежитлових споруд.
Незважаючи на загальні коливання ринку вогнезахисту в Україні протягом останніх 10 років, сегментація за видами вогнезахисних матеріалів і сфери їх застосування залишається незмінною – 75-80% ринку матеріалів (в масовому вираженні) припадає на вогнезахист сталевих конструкцій, 8-12% – на вогнезахист систем вентиляції, 10% складають матеріали для вогнезахисної обробки дерев’яних конструкцій, незначний внесок (2-3%) вносять засоби вогнезахисту для кабелів, кабельних проходок та інших інженерних систем.
При цьому вогнезахисні ЛФМ на водній основі поступово збільшують свою частку споживання. Якщо раніше на два кілограми спожитої фарби на органічній основі припадав один кілограм ВД, то зараз це не так. «Екологічний» тренд бере своє і Україна повторює загальносвітові тенденції.
Деякі зміни відбулися в сезонності споживання. Як правило, пікові продажі припадають на осінь, але цьогоріч весняний період теж охарактеризувався активністю.
Що стосується конкуренції, то розстановка сил на ринку хвилеподібна. Так, якщо протягом останніх 15 років фарба російського виробництва мала найбільший збут і один виробник займав більше 60% ринку, то зараз ситуація змінюється і на ринку спостерігається поступове збільшення частки вітчизняних виробників і країн ЄС. Тим більше, що різниця в ціні між імпортними та вітчизняними матеріалами не є суттєвою, оскільки основні хімічні компоненти вітчизняної продукції – імпортні.
Про особливості розвитку ринку вогнезахисту України, зміни правил гри і проблеми на ньому розповідає Костянтин Калафат, директор «Ковлар Груп», керівник комітету з вогнезахисту сталевих конструкцій УЦСБ:
– Основна новина на сьогодні – в Україні запустили нові правила в області вогнезахисту. Це нормативний документ, який був скасований пару років назад. При цьому, нова редакція має найбільш правильний підхід. Над ним працювали як держустанови, так і практики з бізнесу з представниками науки і експертних організацій, які беруть роботи з вогнезахисту.
Нинішній документ практично повторив попередню редакцію, крім двох дерегуляційні розділів. Тут була використана європейська практика, коли не «людина в погонах» приходить і вирішує запускати або закривати об’єкт (хоча може і він), а експерт в цій сфері. В даному випадку, експерт – це як приватна особа, так організація, які мають всі допустимі та дозвільні документи для проведення огляду вогнезахисту.
Що стосується приймання, то згідно з новою редакцією – замовник сам приймає рішення, кому він буде здавати роботи. Це означає – поділити відповідальність. І друга зміна – раніше виробники матеріалів повинні були погоджувати «Регламент виробництва вогнезахисних робіт» (інструкція по нанесенню) з органами ДСНС, що породжувало корупцію, тепер цього немає.
Але це ще не всі зміни. Зараз готується новий стандарт з вогнезахисту. До кінця року він вже буде в драфтовій редакції. Ці приклади показують, що галузь пише правила гри під себе, починаючи від норм, стандартів і т.п., і готова їх дотримуватися.
Якби влада не «загравала» з бізнесом, наприклад, скасуванням, а потім поверненням документів назад, більшість гравців ринку розуміє необхідність контролю. Зі скасуванням нагляду, ті, які стежать за якістю своєї продукції цього не бояться. Але якби так було і далі, то ринок почав би валитися. Яскравий приклад – ліцензійні умови. Будівництво жило без них два роки. За цей час ринок не обвалився, але зросла ймовірність того, що кожен почне займатися, зокрема, нанесенням вогнезахисту. А тут потрібні спеціальні знання, досвід і т.д. Особливо це значимо у випадках, де роботи є важливими, такими за якими має стежити держава.
Ще один виклик для ринку вогнезахисту – скасування обов’язкової сертифікації. Це дозволило іноземним компаніям визнавати сертифікати, що діють на території Євросоюзу. У зв’язку з цим, стали виникати випадки, коли, то читання, яке сприймається у нас не відповідає тому, що малося на увазі. Одна з причин – багато замовників і проектувальники не читають документ в цілому. Перенести, наприклад, п’ять абзаців в сертифікат це одне, а ось пропрацювати весь документ, зробити більш глибокі пояснення – зовсім інше. Всі прагнуть все спростити: людина бачить, що можна застосовувати і не ускладнює себе уточненнями деталей і всіх нюансів.
Ще нюанс – рішення про застосування того чи іншого виду вогнезахисту, як правило, приймає або сам замовник, якщо у нього є досвід і тоді він говорить про свої уподобання проектувальнику, або інший пропонує варіанти.
У другому випадку проектувальник, найчастіше, заточений на кількох варіантах і весь час їх застосовує. Через це трапляються випадки, коли в проекті закладені застарілі рішення, в той час як галузь і наука вже давно зробили крок вперед. Особливо такі випадки поширені в проектах з використанням дерева. Доходить аж до того, що прописують просочення сімдесятих років, хоча на ринку вже є більш прогресивні аналоги.
Безсумнівно, такі ситуації не повинні виникати, так як передбачається, що проектувальник зобов’язаний володіти всією інформацією про новинки і технології на ринку. Але на практиці це дуже рідко зустрічається. Як результат, в Україні існує певна проблема з проектами, кадрами і проектувальниками.
За статистикою, із загального обсягу проектів: 50% – які можливо читати і виконати, 50% – набір цифр, букв, графіків і таблиць, що створюють враження, що той, хто писав, сам не розумів, що він написав. З огляду на це, багато досвідчених замовники віддають проекти на ознайомлення на предмет «правильності проекту» перевіреним фахівцям. Але це додаткові витрати.
Як згадувалося раніше, зараз спостерігається тенденція переходу до роботи за європейськими принципами. Один з проявів – кожен відповідає за свою зону відповідальності. При цьому експерт при прийнятті проекту може висловити свою думку. Наприклад, фахівець затвердив на відповідність проект, але вважає, що в ньому не дуже коректно прописана технологія, – він має право про це сказати.
Говорячи про перехід на європейські стандарти потрібно розуміти, що вони працюють лише тоді, якщо на всіх етапах всі зробили свою роботу правильно. Але на українському ринку картина трохи інша. Ціна все ще виступає одним з основних показників. Залежно від підходу до питання ціни замовників можна умовно поділити на кілька типів: один замовник розуміє важливість вогнезахисту, він рахує гроші і не хоче, щоб було зроблено погано. Його можна коротко охарактеризувати – «не хоче переплачувати, але враховує якість і довговічність». На жаль, замовників з таким підходом дуже мало. Другий тип – якщо є проект на меншу суму, візьме його і буде вважати, що там все правильно пораховано. Третій – замовники, які нічого не роблять. Вони навіть не виконують норми. Яскравий приклад – у нас існує норма, згідно з якою, в житловому будівництві на пластикові труби необхідно встановлювати спеціальні манжети (муфти), для того, щоб під час пожежі вогонь не поширювався по приміщеннях. Так ось: є замовники, які їх ставлять, а є ті, хто категорично відмовляються виконувати це. Якраз в таких випадках і не вистачає того ж пожнадзору, який повинен за цим стежити. У нас все скасовують. Але ми поки що не той ринок, де все виконують по совісті.
Ще проблема – «невогнезахисту». Вона, на жаль, йде по наростаючій. Одна з причин – скасування сертифікації. У зв’язку з цим, хто що робить, як він це робить – ніхто не перевіряє. «Невогнезахистом» можна умовно назвати ті продукти, які не володіють тими властивостями вогнезахисту, що заявлені. В основному це стосується просочувальних матеріалів для деревини. Особливо ті матеріали, що випускалися за радянськими нормами. Справа в тому, що раніше були інші умови нанесення. Наприклад, дозволялася глибоке просочення в автоклавах. Тепер цього ніхто не робить, а просто «побризкали», відповідно, не отримали ефекту.
Наступний момент – підробка сертифікату. І найпопулярніший – невідповідність продукції, заявленим характеристикам. Тут насторожувати повинна вже сама ціна. Коли просочення дешевше, ніж пачка солі – про які захисні властивості можна говорити. Ну звичайно ж – фальсифікація матеріалу – коли відомий бренд підробляють і продають дешевше. Ця тенденція йде давно. Вона не така масова, як з просоченнями.
Наступна проблема – зменшення витрат замовника. Наприклад, якщо правильно порахувати об’єкт, який повинен бути підданий вогнезахисту, скласти його вартість і висвітлити її замовнику, то починаються торги. Іноді це доходить до того, що підрядник або упустить замовлення, або здешевить роботи (нанести менший шар, розбавити фарбу і т.д.).
У таких випадках краще не заощадити, а економічно виправдано підійти до виконання вартості проекту. Наприклад, в УЦСБ ми зараз пропагуємо нові підходи до розрахунків, що дозволяють без втрати вогнезахисних якостей та ефективності знизити вартість проекту до 20-30%.
Іноді просто немає правильного планування і, згодом, додаткові роботи обходяться у велику суму. Особливо коли об’єкт вже готується під здачу і в останній момент заплановано вогнезахист. В такому випадку йдуть колосальні витрати. При цьому не на вогнезахист, а на організаційні питання.
А тепер трохи про сам ринок матеріалів. Якщо скласти рейтинг по споживанню тих чи інших засобів вогнезахисту, то він буде виглядати таким чином: тонкошарові фарби для сталевих конструкцій > штукатурки для сталевих і бетонних конструкцій > матеріали для кабельних проходок > вогнезахисні муфти і манжети для пластикових трубопроводів > вогнезахисні фарби для дерев’яних конструкцій > засоби вогнезахисту повітроводів > герметики, ущільнювачі та ін.
Така розстановка пов’язана з внеском тих чи інших конструкцій, що підлягають вогнезахисту, до загального сортаменту конструкцій на будівельному об’єкті.
Важливу роль відіграє і дотримання нормативної бази. Загальноприйнято, що сталеві конструкцію майже завжди підлягають вогнезахисту, бетонні конструкції, в ряді випадків, вважають за краще вважати негорючими елементами, а на вогнезахист проходок пластикових труб, часто, просто закривають очі.
Головним споживачем вогнезахисних матеріалів в Україні були і залишаються будівельні компанії, що зводять великі об’єкти – торговельні комплекси, цехи підприємств, складські та логістичні центри.
За три повноцінних роки присутності «Ковлар Груп» на ринку вогнезахисту України ми випускаємо весь асортимент основних видів вогнезахисних матеріалів для всіх видів будівельних конструкцій. У поточному році буде сертифіковано ряд нових засобів вогнезахисту: вогнезахисна фарба для кабельної продукції, склад для вогнезахисту повітроводів, водна фарба для металоконструкцій.
Якщо говорити про комерційний розвиток підприємства «Ковлар Груп», то можна відзначити, що вогнезахист металоконструкцій Ammokote завойовує все більший сегмент вітчизняного ринку, витісняючи російських та інших зарубіжних виробників. Секрет такого успіху простий: спрацьовує комплекс характеристик нашого продукту – українська ціна і європейська якість, а також кваліфікований супровід матеріалу від вибору способу вогнезахисту і проектування до контролю за проведенням вогнезахисної обробки.
Говорити про посилення екологічних стандартів в вогнезахисної сфері поки рано, оскільки як таких екологічних стандартів до продукції поки не пред’являється. А зниження екологічних ризиків як під час експлуатації засобів вогнезахисту, так і під час пожежі – справа совісті виробника. Наскільки екологічні характеристики важливі для споживача, відповісти складно. До тих пір поки в країні не з’явиться норматив, який регламентує або забороняє зміст тих чи інших компонентів в вогнезахисної продукції, питання екологічної безпеки будуть відкритими як для виробника, так і для споживача.
Якщо не вдаватися в міркування про корупцію в контролюючих органів в лобіюванні виробників і експортерів, недосконалість нормативної бази, то основним гальмом ринку вогнезахисту є загальний економічний занепад у всіх галузях, в тому числі і в будівництві.
Прогнози в нинішній економічній і політичній ситуації в Україні матимуть дуже велику частку похибки і навіть прожектерства. Правильніше сказати – поживемо, побачимо.
На ринку ж тенденція йде до розширення присутності європейських матеріалів. З одного боку, Україна взяла на себе певні зобов’язання, куди входить скасування національних норм на методи випробувань. Як результат, до 2021-2022 років повинні вводитися європейські норми випробувань і т.д. Але паралельно буде відмирати і українська гілка.
Тут є страх для вітчизняного виробника. Доведеться заново проводити випробування за європейськими нормами, в той час як іноземним компаніям – нічого. Для них відкрилися двері і все. Якщо Україна не перебудується і не підтягне свої лабораторії, то доведеться йти до них.
За матеріалами КАПбудівництво
