ІНФОЦЕНТР

Головна Статті Українські будівельники в пошуках нових ринків
замовити розрахунок вартості

Українські будівельники в пошуках нових ринків

Андрей Озейчук1
01.03.2016

1 березня журнал Commercial Property запросив експертів будівельної галузі та суміжних сегментів до обговорення теми експансії українських компаній на зовнішні ринки як одного з перспективних напрямків ведення діяльності в умовах скорочення обсягів будівництва в нашій країні.

Складна економічна ситуація і зниження обсягів будівництва в Україні стимулюють вітчизняні компанії приступити до більш активного освоєння зовнішніх ринків. Процес експансії досить складний. Для розширення ринків збуту продукції і послуг українським підприємствам важливо чітко оцінити свій експортний потенціал і визначити стратегію виходу за кордон. Для цього необхідно отримати відповіді на безліч питань, пов’язаних з нюансами ведення бізнесу в різних країнах, а також ознайомитися з успішними прикладами роботи вітчизняних компаній, які вже пройшли цей шлях. Дані питання обговорювалися в рамках круглого столу на тему «Експансія українських компаній на зовнішні ринки будівельних послуг». Модератором зустрічі виступила Тетяна Антонюк, головний редактор Commercial Property.

 

Тетяна Антонюк: Починаючи з 2012 року в Україні спостерігається зниження обсягів виконаних будівельних робіт. За даними Держкомстату, в 2015 році індекс виконаних будівельних робіт склав 87,7% в порівнянні з показниками 2014 року. Індикатор ділової впевненості в будівництві в першому кварталі 2016 року, що також розраховується Держкомстатом, трохи покращився, але все ще залишається негативним. Які Ваші прогнози щодо розвитку будівельної галузі України на поточний рік?

 

Українські будівельники в пошуках нових ринків

Андрій Озейчук, директор Rauta

Андрій Озейчук: В економіці існує закономірність: якщо ВВП країни демонструє зростання, то будівельний сегмент збільшується вдвічі швидше і навпаки – при падінні ВВП обсяг будівельних робіт зменшується також в два рази швидше. Тому ситуація, яка спостерігається на будівельному ринку України в останні роки, є закономірною.

 

Сьогодні можна почути різні прогнози розвитку будівельної галузі – від позитивних до негативних. За прогнозами українського уряду, в 2016 році зростання ВВП може скласти 1,5-2%, що, відповідно, може викликати зростання будівельного ринку на 3-4%. При цьому зростання економіки буде залежати, в першу чергу, від настрою в суспільстві в цілому і очікувань бізнесу зокрема. Питання полягає в тому, чи знайдемо ми це зростання всередині нашої держави або поза ним. Можливості роботи поза Україною зараз вкрай актуальні для багатьох бізнесів. Існує досить багато показових прикладів після розпаду Радянського Союзу, коли в складній ситуації опинилися такі країни як Польща та Югославія. У сформованих на той момент умовах Югославія вийшла на будівельний ринок Близького Сходу, а Польща – на ринки Німеччини і скандинавських країн. Україні немає необхідності «винаходити велосипед» – інші держави проходили періоди спаду економіки і знаходили зовнішні ринки збуту продукції і застосування робочої сили, тому наше завдання сьогодні – шукати такі ж можливості.

 

Українські будівельники в пошуках нових ринків

Руслан Олексієнко, керуючий партнер DEOL Partners

Руслан Олексієнко: Ринок нерухомості має специфіку з точки зору відкладеного попиту. Придбання житла і торгово-офісних площ безпосередньо залежить від очікувань споживача. Якщо в короткостроковій перспективі ці очікування позитивні, на ринку спостерігається активність. В даному аспекті прогнозована ситуація в країні залишає бажати кращого.

 

З іншого боку, Україна має величезний потенціал інтелектуальних ресурсів, професійних кадрів і грамотних інвесторів. У зв’язку з цим вітчизняні бізнесмени, ведучи діяльність в рідній країні, мають можливість паралельно вивчати попит на свої послуги в країнах ближнього і далекого зарубіжжя. Інтерес можуть представляти як країни-члени Європейського Союзу (Польща, Чехія, Словенія), так і більш віддалені країни, що стрімко розвиваються. Попит на інноваційний продукт спостерігається в усіх галузях економіки. Тому компанії, що виходять на ринок з таким товаром, матимуть успіх. Наприклад, скло виробництва Майстерні братів Фомічова – унікальна продукція, яка не має аналогів в світі, може мати величезний попит на міжнародних ринках. Той же аргумент діє щодо управління комерційною нерухомістю. Старі бренди, такі як InterContinental, Hilton, еволюціонують, оскільки люди більш дорослого покоління як і раніше користуються їх послугами, в той час як молоде покоління вимагає зовсім інших продуктів. Це, в свою чергу, відкриває нові можливості для розвитку бізнесу, в тому числі українського. Я знаю ряд компаній з українським корінням, які успішно працюють за кордоном. Скажімо, наші партнери-архітектори супроводжують в Майамі значну кількість об’єктів комерційної та житлової нерухомості. Тому я вважаю, що у вітчизняних фахівців, що мають багатий досвід роботи, є можливість успішно реалізувати свій потенціал як в Україні, так і за кордоном.

 

Тетяна Антонюк: Згідно зі статистикою Держкомстату України, за підсумками 2015 року найбільше зростання експорту будівельних послуг в процентному співвідношенні до 2014 року було відзначене в Швеції: по цьому ринку показник 2015 року більш ніж в 10 разів перевищує підсумки 2014 роки (1715%). Індекс експорту послуг до Вірменії склав майже 1480%, позитивна динаміка спостерігалася і по таким країнам як Казахстан, Туркменістан, Великобританія, Латвія, Грузія, Іран, Китай, США.

 

Цікаво, що, наприклад, експорт будівельних послуг в Білорусь скоротився майже на 30% проти показників 2014 року; відповідний показник по Росії склав – 73%. На Вашу думку, які ринки можна розглядати як найбільш перспективні для експансії українських компаній будівельної сфери і суміжних сегментів?

 

Українські будівельники в пошуках нових ринків

Олександр Ротов, глава ради директорів Конфедерації будівельників України

Олександр Ротов: Конфедерація будівельників України проводила глибокий аналіз ринків Європи, Африки, Азії та ін. Важливо розуміти, що насправді всі ринки досить закриті і в питаннях експансії не все так просто. Наприклад, нам надходили пропозиції про ведення діяльності в Колумбії і Бразилії. Це країни з досить цікавою економікою, але прорахунок вартості перевезення туди людей і всього необхідного для будівництва обладнання показав, що цей шлях комерційно невигідний. Досить цікаві ринки Нігерії та Республіки Конго, населення яких в цілому становить близько 300 мільйонів чоловік. Відносно цих країн Конфедерація будівельників України разом з Промислово-будівельною групою Ковальська розробила схему виходу, яка полягає у відкритті в центральних містах цих країн торгових домів, шоу-румів або офісів, що представляють продукцію 3-4 постачальників матеріалів і будівельні організації, які мають можливість і бажання працювати на даних ринках. По суті, створюється своєрідний пул з компаній, які заходять невеликими грошима з метою демонстрації себе і пошуку вигідних контактів. Перший прибуток може принести продаж матеріалів, в той час як будівельні послуги просувати складніше.

 

Якщо Переглянути на азійські ринки, то поки одним з найменш перспективних є Туркменістан. Кілька українських компаній працює в Казахстані, серед яких – Мегалайн. Я особисто їздив на зустріч з прем’єр-міністром цієї країни. Можу сказати, що вони розглядають українські компанії як дешеву робочу силу. Крім цього, всі контракти зафіксовані в національній валюті Казахстану – тенге, яка девальвувала разом з російським рублем. По суті, в Казахстані сьогодні просто невигідно працювати і це є причиною масового відтоку компаній з країни.

 

Туреччина сама орієнтована на експорт будівельних послуг. Навчених професійних працівників в цій країні налічується близько 1,5-2 мільйонів, а будівельний потенціал становить близько 5 мільйонів чоловік, тому в сегменті працює багато непрофесіоналів. Трохи підучившись ремеслу в своїй країні, такі горе-будівельники мігрують, наприклад, в Україну, проте якість їх роботи залишає бажати кращого. У ряді українських компаній, які звернулися до турецьких підрядників, виникли проблеми на об’єктах.

 

На даний момент ми вивчаємо ринки Іраку і Ірану. Відносно Ірану зараз зняті світові санкції і ми тільки починаємо придивлятися до цієї країни. Українські компанії мають досвід роботи в Іраку, зокрема, в будівництві об’єктів нафтовидобувного сектора. Зараз ми робимо все можливе, щоб повернути українських будівельників на цей ринок. Позитивними факторами є, по-перше, готовність країни працювати з українськими компаніями, по-друге, прив’язка вартості будівництва до долара США.

 

Цікавий досвід роботи в Португалії. Приступивши до набору персоналу, ми побачили, що українські фахівці запросили стартову місячну зарплату в розмірі 10 000 Євро. У наших людей, розбещених великими заробітними платами в період спокійних 2010-2013 років, завищені очікування. По суті, ті, хто готовий працювати за кордоном, розраховують на швидке збагачення. Однак, розмістивши оголошення з пошуку фахівців в Португалії, де, до речі, спостерігається високий рівень безробіття, ми отримали більше 340 заявок. За підсумками співбесід ми змогли знайти проєктного менеджера зі знанням російської мови, готового працювати за 2000 Євро, кваліфікація якого відповідає нашим вимогам.

 

Підводячи підсумки, скажу, що в питаннях експансії необхідно дуже уважно вивчати ситуацію на різних ринках. Як ми бачимо, виходити в нові країни найкраще через торгові доми, шоу-руми з невеликим штатом, в яких можна представити зразки матеріалів і послуг, і таким чином починати позиціонувати себе на новому ринку.

 

Українські будівельники в пошуках нових ринків

Віталій Ключник, заступник генерального директора з розвитку продажів, УГМК

Віталій Ключник: Наша компанія вивчала різні ринки для експансії. Ми поставили кілька запитань, відповівши на які приймаємо рішення про вихід на той чи інший ринок. Перше питання – це захист інвестицій. Ми звернулися за юридичною підтримкою до партнерів з проханням розповісти про ведення бізнесу, визначити вартість виходу на ринок і вимоги до вже діючого бізнесу. Друге – наявність інтелектуального потенціалу і конкурентоспроможної робочої сили. На сьогоднішній день ми бачимо, що найбільш перспективним для нас є європейський ринок, зокрема, Польща, яка стає якимось енергетичним європейським хабом. Буквально протягом кількох років ця країна суттєво просунулася в сфері енергетичного будівництва і зведення доріг. Зараз зі своїх українських майданчиків ми активно ведемо торгівлю в цю країну. Однак на даний момент не розглядаємо створення в Польщі торгової мережі, оскільки не бачимо перспективи в заході туди великими обсягами через сильну конкуренцію. Однак це не виключає ймовірності того, що ми будемо відкривати невеликі торгові представництва або шоу-руми за кордоном. Зараз ми намагаємося діяти дуже обережно через прикордонну торгівлю, звідки, крім Польщі, здійснюємо поставки також в Румунію, Сербію, Словенію, Словаччину. Іншими словами, ми намагаємося освоїти практично всі країни в прикордонній з Україною зоні.

 

Українські будівельники в пошуках нових ринків

Олександр Буртовий, партнер юридичної фірми Антика; Марина Римаренко, партнер компанії DEOL Partners, генеральний менеджер мережі Senator Apartments

Олександр Буртовий: Польща – дійсно дуже цікава країна з точки зору розвитку бізнесу. Наша компанія розглядає цей ринок для свого виходу і отримує відповідні пропозиції. У країні досить лояльні підходи, пільгове законодавство, яке дає можливість знижувати ставки і відшкодовувати кредити, що залучаються. Звичайно, там є своя специфіка ведення діяльності. Проте, хотілося б підтримати колег на думці, що цей ринок дуже цікавий. У той же час, в Польщі досить складно вести бізнес в сфері нерухомості через високий рівень її розвитку. Якщо говорити про такі міста як Краків, Вроцлав, Варшава, то в них буде надзвичайно складно просувати послуги через високу конкуренцію із західними компаніями. Однак в Польщі все ж є досить перспективні міста для експансії українських компаній.

 

У Казахстані дійсно великий обсяг робіт виконується українськими компаніями, при цьому використовуються не тільки будівельні послуги, а й інтелектуальний продукт: інжинірингові послуги, енергоаудити, послуги з енергозбереження. У зв’язку з кризою ринок трохи змінився в бік ускладнення ведення діяльності. Проте, в Казахстані залишилися українські інжинірингові компанії, які працюють і по сьогоднішній день.

 

Марина Римаренко: Компанія DEOL Partners як готельний оператор проаналізувала прилеглі ринки з точки зору можливої ​​експансії. В першу чергу, це ринок Білорусі, де на даний момент спостерігається динамічний розвиток готельного сегменту. На наш погляд, кількість пропозиції, яка зараз існує в країні, не відповідає ринковій ситуації і очікуваним туристичними потоками. В Білорусь зайшло дуже багато операторів, в тому числі міжнародних. Білорусь – частково «емоційний» ринок, серед інвесторів, в тому числі в готельній сфері, є великі російські компанії газового сектора, для яких відкриття готелю в цій країні було не інвестиційним, а скоріше іміджевим проєктом. Ми придивляємося до цього ринку – він фізично близький і мова не є бар’єром для входу.

 

Наша компанія також вивчала ринок Казахстану. Він має свою специфіку в готельній сфері. Зокрема, в цій країні обсяги внутрішнього туристичного потоку перевищують зовнішні. У 2017 році в Астані планується проведення виставки Експо-2017 року, що, відповідно, є драйвером розвитку готельного бізнесу міста. Однак на даний момент завантаженість готелів в Астані як і раніше низька і становить 45-50%. В Алмати цей показник трохи краще, проте в цілому в місті існує та сама проблема – слабкий розвиток бізнесу і низький рівень туристичного потоку.

 

У сферу наших інтересів також входить Грузія. На сьогоднішній день країна дуже активно розвивається. Однак у нас є сумніви щодо зваженого розвитку цього ринку. У наступні два роки там відкриється близько десяти готелів категорії 5 зірок з номерним фондом від 200 номерів кожен. Для такої маленької країни це стане великим «вибухом» і, як результат, конкуренти будуть застосовувати серйозний демпінг. Настільки активний розвиток країни і готельного сектора зокрема обумовлено наявністю кредитних коштів від ЄБРР, який в тому числі підтримує готельні проєкти і доступ до європейських та американським дешевих кредитних грошей за рахунок зв’язків, які свого часу налагодив Михайло Саакашвілі. Інтелектуальний потенціал українських управлінців дуже цінується в Грузії, де на сьогоднішній день немає шкіл, що серйозно займаються підготовкою фахівців в готельній справі. Для нас це цікавий ринок і на даний момент ми займаємося пошуком проєкту під наше управління.

 

Крім цього, наша компанія вивчає європейський ринок. Ми впевнені, що зможемо конкурувати в тій же в Німеччині, тому активно займаємося її дослідженням. У цій країні, в порівнянні з нашими найближчими сусідами, ситуація більш прогнозована, є дуже чітка статистика поїздок, яка показує приріст по всіх містах з точки зору завантаження і середньої вартості за номер (ADR). Зі свого боку, з новим продуктом, концепцією і позиціонуванням, я думаю, ми будемо конкурентоспроможними.

 

Крім розвитку за кордоном, ми активно розглядаємо перспективні майданчики для відкриття готелів в Україні. Пріоритетними містами для нас є Львів і в меншій мірі Одеса через її сезонність готельного бізнесу. У Львові, наприклад, сезонність коливається в діапазоні 10%, в той час як в Одесі цей показник становить близько 50%. Ми бачимо потенціал для виведення до Львова мережі апарт-готелів Senator Apartments, а ось розвиток бренду 11 Mirrors в цьому місті, з огляду на його специфіку, а також концепції самого готелю, буде досить важким.

 

Українські будівельники в пошуках нових ринків

Олександр Буртовий; Ольга Селих, генеральний директор, КИЇВ ІНВЕСТ-БУД

Ольга Селих: Всі компанії, що займаються будівельною діяльністю, зараз відчувають економічні труднощі. Тому кожен бізнесмен замислюється над тим, що необхідно змінити і як діяти далі. У цій ситуації навіть не стоїть питання розвитку, а швидше – альтернативного ринку для ведення діяльності. Якщо компанія успішно працює на внутрішньому ринку, вона буде мати постійне завантаження в своїй країні, користуватися попитом і розвиватися.

 

Ми також аналізували різні ринки, в першу чергу, Польщу як найближчого сусіда, що розвивається стрімкими темпами. Щомісяця, при поїздці в Європу, я спостерігаю в цій країні нове будівництво. Звичайно, це є для нас своєрідним поштовхом для розглядання Польщі як ринку для експансії нашої компанії. Крім того, ми розглядали такі країни як Бахрейн і Катар, але, скоріше, в розрізі залучення інвестицій в українські проєкти.

 

Тетяна Антонюк: Клавдія, розкажіть про досвід компанії Пагода на будівельному ринку Туреччини.

 

 

Українські будівельники в пошуках нових ринків


Клавдія Бондарева, генеральний директор ФСК Пагода

Клавдія Бондарева: Безумовно, кожна країна має свою специфіку і умови ведення діяльності, проте якщо говорити в цілому про ставлення держави до будівельного бізнесу, то Туреччина заслуговує усіляких похвал. Для порівняння, в Україні узгодження проєктної документації та проєкту, отримання дозволу на будівництво займає не один рік. У Туреччині розробка проєктної документації стадії Проєкт і узгодження абсолютно в усіх службах міста займає трохи більше одного місяця, при цьому абсолютно безкоштовно. Більш того – в цьому процесі відсутня корупційна складова.

 

Конфедерація будівельників України вже багато років бореться з тим, щоб наша держава була лояльною з точки зору підключення об’єктів до інженерних мереж. Поки ж забудовники повинні прокладати по 10 кілометрів комунікацій, щоб підключити до них об’єкт, при цьому без будь-якої компенсації з боку міста, та ще й з додатковими внесками. У Туреччині підключення об’єкта до комунальних мереж відбувається на кордоні земельної ділянки силами міста. Там існує такий же, як у нас, технагляд, організації, аналогічні українському ДАБКу, які здійснюють контроль відповідності будівельних робіт нормам і нормативам. У Туреччині будівельники бояться цих організацій, оскільки в разі порушення їх зобов’яжуть розібрати і переробити об’єкт, і ніякі хабарі вирішенню справи не допоможуть.

 

Ще один цікавий момент – в Туреччині забудовник не має права проводити благоустрій навколо своєї ділянки, укладати асфальт або тротуарну плитку. Як тільки він ввів об’єкт в експлуатацію, відповідні служби муніципальної влади прокладають навколо майданчика асфальтовані дороги, висаджують дерева, тощо.

 

Вийти нашим будівельним компаніям в Туреччину досить складно, тому що держава дуже серйозно охороняє ринок робочої сили. Наприклад, для прийняття на роботу в компанію іноземного спеціаліста, їй необхідно мати в штаті п’ять громадян країни.

 

Росія зробила хорошу послугу Україні, звільнивши турецький ринок для наших товарів. Все, що раніше поставлялося великими корабельними партіями в Туреччину з Росії, зупинено, відкривши можливість для наших підприємств, особливо тих, які займаються поставками металу, деревини і сільгосппродукції. Зараз Україна цілком може замінити Росію на досить великому турецькому ринку.

 

Що стосується туристичного потоку, то кількість приїжджаючих в країну росіян знизилася, але європейці і скандинави як і раніше їдуть на відпочинок до Туреччини. Збільшився потік туристів з Арабських Еміратів, Ірану, Туркменії. Іноземні інвестори активно купують нерухомість в Туреччині.

 

Зараз країна планує проведення більш активної рекламної кампанії та надання лояльних програм для країн Європи. Тому щодо Туреччини немає приводу говорити про те, що в країні відбудеться економічний або фінансовий колапс через менший припливу туристів з Росії.

 

Віталій Грусевич: Хочу сказати кілька слів про потенціал України. В докризові роки Україна, за даними статистики, постійно експортувала будівельні матеріали на суму в $1,5 млрд щорічно. При цьому до 80% експорту було направлено в Росію і країни СНД. Показники статистики за минулий рік, які були наведені за круглим столом, – це результат міжурядових угод, які стали можливими завдяки встановленню Міністерством економічного розвитку і Міністерством закордонних справ прямих контактів і лібералізації взаємовідносин з Україною. Як правило, це відбувається на взаємовигідних умовах: зарубіжні ринки відкривають двері не тільки для українських компаній, але і наша країна відкривається для іноземних підприємств. Серед останніх підписаних угод України – договір з Канадою, в зв’язку з чим в 2016 році очікується збільшення експортних відносин з цією країною.

 

Обсяг експорту послуг оцінити дуже важко з огляду на відмінності у веденні бізнесу на різних ринках. Наприклад, в Казахстані не можна зареєструвати представництво української компанії: існує вимога – обов’язковим учасником господарюючого суб’єкта повинен бути резидент їх країни.

 

Клавдія Бондарева: У Туреччині можна без проблем зареєструвати представництво і компанію, засновниками яких є нерезиденти Туреччини.

 

Туреччина і Казахстан використовують різні підходи. Туреччини необхідні фінансові вливання, тому в країні працює лояльна модель залучення інвесторів.

 

Віталій Грусевич: Виходячи з усього вищесказаного, в кожному конкретному випадку необхідно аналізувати всі показники ринку. Скрізь є своя специфіка. Проте, основний стимул для виходу українських компаній на зарубіжні ринки – це зайнятість людей. На прикладі компанії «Пагода» ми бачимо, що її проєктна група працює в Україні, де отримує замовлення і, відповідно, виплачує зарплату співробітникам. Дуже важливий фактор – соціальний: люди не втрачають роботу і не їдуть за кордон. Таким чином країна зберігає свій інтелектуальний потенціал.

 

Я хочу звернути увагу на дуже важливий фактор – дії українського уряду. До кризи ми не спостерігали активного сприяння уряду виходу українських компаній на іноземні ринки. Зараз ситуація змінилася, в цьому напрямку виконується величезний обсяг робіт. Крім того, уряд чекає відгуку від бізнесу. На раді інвесторів і експортерів в Міністерстві закордонних справ України було презентовано проєкт «Новий шовковий шлях», над яким уряд працював кілька років. Вже запущено пробний состав в Китай, проведені необхідні розрахунки. Зараз уряд звертається до бізнесу із закликом «завантажити» цей проєкт, без цього він просто «помре». Тому важливо обговорювати не тільки потенційні можливості, але, перш за все, необхідно заявляти про те, що вже створено в Україні, використовувати існуючий фундамент. Будівельний бізнес, в свою чергу, також може пропонувати уряду важливі проєкти, які він готовий підтримувати. Це важливо для подальшого налагодження міжурядових відносин.

 

Руслан Олексенко: Говорячи про експансію українських компаній на іноземні ринки, не варто забувати про один з ключових чинників цього явища. На сьогоднішній день багато можливостей для виходу закордон визначаються на підставі людського спілкування і домовленостей між знайомими один одному бізнесменами відповідно до так званого opportunity approach, тобто перспективи для експансії розглядаються в залежності від наявності відповідних знайомств і підтримки. Наприклад, Шон Квінн (президент компанії Quinn Group – ред.) Ніколи не придбав би бізнес-центр Леонардо в Києві, якби не відбулося відповідне знайомство, в результаті якого він переключив свою увагу з Москви на Київ як ринок для експансії.

 

Ділові знайомства зароджуються на форумах, конференціях, семінарах, міжурядових делегаціях. Багато гравців вибирають ринки для експансії виходячи з наявних контактів, зв’язків, наявності партнерів, готових надати підтримку їх бізнесу. У зв’язку з цим моя рекомендація – постійно розширювати ділові контакти і використовувати можливості, які виникають завдяки корисним знайомствам.

 

Андрій Озейчук: Протягом останнього року я відвідав 11 країн, спілкувався більш ніж зі 100 різними компаніями в будівельному сегменті. Тепер можу поділитися досвідом, як сприймають українців і які можливості є у будівельників. Я розділив би будівельний сегмент на чотири великі напрямки: перший – виробництво будівельних матеріалів, друге – проєктування об’єктів, третє – будівельні роботи та четверте – девелопмент в сфері будівництва. Кожен окремий ринок має свої особливості щодо цих напрямків.

 

До середини минулого року Казахстан демонстрував зростання, проте внаслідок девальвації національної валюти країни, зниження вартості нафти ринок практично завмер. Будівельні роботи активно велися практично лише в столиці – Астані. Інше велике місто – Алмати – залучало невеликі інвестиції в торговельну нерухомість і готельний бізнес. Зараз ринок Казахстану дуже повільно оживає, але значних передумов для його активізації поки не спостерігається. На даний момент в країні завершуються будівництва, які були розпочаті раніше. Сьогодні там працюють тільки три великі українські компанії – Мегалайн, СТС і Альтком. Перспективи ведення діяльності в Казахстані по всіх сегментах, крім проєктування, досить сумнівні. В країні слабо розвинена школа проєктування, тому будь-який бажаючий український фахівець в цій сфері може знайти роботу в Казахстані.

 

Ринок Азербайджану дуже закритий. Бізнес будується на відносинах з людьми, що мають зв’язки з нафтодоларами. Падіння вартості нафти призводить до зменшення інвестицій в нерухомість, які за останні півроку скоротилися в 1,5 рази. У той же час перспективною може бути поставка матеріалів до Азербайджану. Також існують хороші можливості для проєктувальників в зв’язку з тим, що Україна і Азербайджан мають схожі правила виконання проєктних робіт. За останні десять років цей ринок показав хороше зростання в якості виконання будівельних робіт. На мій погляд, єдине, чим можуть зацікавити українські будівельники замовників в Азербайджані, – це ціна.

 

Ринок Білорусі в минулому році значно зріс. Що цікаво, в країні працює не тільки багато будівельників з України, але також будівельні компанії з Прибалтики і навіть Польщі. Ринок Білорусі дуже зарегульований. Наприклад, тут присутня жорстка, складна і дорога сертифікація будівельних матеріалів. Однак і це завдання цілком можна реалізувати, тому що вже є відповідний досвід сертифікації українських будматеріалів для експорту в цю країну. Логістика досить близька, тому експортувати будматеріали в Білорусь для українських виробників економічно доцільно.

 

При роботі з Росією сьогодні присутня політична складова. Обсяг російського ринку величезний – це найбільший сусідній ринок. Якщо порівняти ринки України, Польщі та Росії в грошовому вираженні, а Україну прийняти за одиницю, тоді Польща матиме порядку 25 одиниць, а Росія – близько 40 одиниць. В Росії наші компанії однозначно можуть займатися проєктуванням. У постачанні будівельних матеріалів є складнощі з логістикою і розмитненням, хоча питання сертифікації товару вирішуються легко.

 

Складність при роботі в ЄС – велика кількість ризиків для компаній-новачків в будівельному сегменті. Кожна країна має свої нюанси, які необхідно розуміти, і найбільш простий спосіб виходу на ці ринки – пошук місцевого партнера. Україна може запропонувати зовнішнім ринкам дешеві сировинні компоненти – будівельні матеріали, або «дешеві руки» – будівельні роботи, або дешеву кваліфіковану робочу силу – проєктувальників. Зі свого боку європейський партнер, по-перше, може надати свою юридичну особу, по-друге, захист від фінансових ризиків, по-третє, розуміння процедури участі в тендерах. В такому симбіозі виходить досить зручна комбінація для оптимальної співпраці компаній.

 

Прибалтика – ринок досить маленький, але має вагому перевагу – відкритість. Причому країни цього регіону, як і Польща, хороші тим, що вони близькі нам ментально, тому будь-якому оператору будівельного сегменту можна досить легко вийти на ці ринки. Наші компанії досить швидко починають орієнтуватися в ситуації, добре розуміють ризики і можливості регіону. Та й люди в цих країнах досить відкриті до українців. За моїм відчуттям, Прибалтика і Польща – ті ринки, на яких українським компаніям добре вчитися. Пов’язано це з тим, що після розпаду Радянського Союзу ці країни, також, як і Україна сьогодні, шукали можливості роботи на зовнішніх ринках.

 

Сегмент нерухомості Польщі зараз активно розвивається. Зводяться інфраструктурні проєкти – мости, автомобільні дороги та залізничні дороги, комерційна нерухомість, тощо. Тому цей ринок відкриває багато можливостей для успішної роботи наших компаній. У порівнянні з Україною вартість монтажних робіт в Польщі в 2-3 рази вище, а ціна матеріалів, як правило, вище в 1,2-1,5 рази. У питаннях експорту будівельних матеріалів перевагою ринку є зручна логістика, недоліком – складність з сертифікацією, яка займає кілька місяців і вимагає певної кількості фінансових коштів. З проєктуванням в Польщі можуть виникнути складності, оскільки сертифікати українських проєктувальників не визнаються в жодній країні ЄС, тому необхідно проходити процедуру їх підтвердження. Для ведення повноцінного будівельного бізнесу в Польщі, необхідно створювати генпідрядну будівельну компанію, в штаті якої обов’язково має працювати кілька польських фахівців.

 

Будівельний ринок Німеччини характеризується повільним зростанням і високою конкуренцією. Як мені здається, виходити в цю країну необхідно тільки після того, як навчишся працювати в Польщі, інакше ризиків буде набагато більше, ніж потенційного прибутку.

 

Складні для роботи і ринки Скандинавії. Зокрема, Фінляндія зараз демонструє падіння, дуже монополізована кількома виробничими і будівельними компаніями. Ринок Швеції повільно зростає. Ринок Норвегії зростає дуже швидко за рахунок будівництва громадських та інфраструктурних об’єктів, таких як енергетичні станції та мости.

 

Румунія і Болгарія зараз практично не розвиваються, але в перспективі 2-3 років можливе хороше зростання. Негативні фактори, якими характеризуються ці ринки, –низькі ціни та висока конкуренція.

 

Грузія – досить маленький і повільнозростаючий ринок, але тут є цікаві проєкти – це порти і ринково-термінальні об’єкти. До українців в цій країні ставляться дуже доброзичливо: якщо буде «рівноцінний» вибір між турецькими, російськими та українськими компаніями, грузинські замовники точно зроблять вибір на нашу користь.

 

Африканський ринок дуже цікавий, особливо його центральна частина. Спостерігаються досить великі інвестиції в розвиток інфраструктурних проєктів (інженерні системи, мостові споруди) і комерційної нерухомості (офісні будівлі, торгові комплекси). Конкуренція досить низька, ціни високі, але також високі ризики. Конкурувати доведеться з англійськими, іспанськими, індійськими і китайськими будівельними компаніями.

 

ОАЕ та Ірак – швидкозростаючі, але досить закриті ринки. Цікавою для українських компаній може бути поставка робочої сили і в меншій мірі будівельних матеріалів за умови сертифікації, яка отримана в ЄС, оскільки вона визнається цими країнами. Норми проєктування в ОАЕ та Іраку специфічні і поки мало вивчені нашою стороною.

 

В цілому, я впевнений в тому, що українським компаніям необхідно вчитися працювати на зарубіжних ринках і звикати до того, що конкуренція на світовому ринку досить сильна, однак наші фахівці мають хороші можливості для перемоги в тендерах.

 

Українські будівельники в пошуках нових ринків

Віталій Тимофєєв, директор MEP Engineering

Віталій Тимофєєв: Для нас як компанії, що надає послуги проєктування, географічні кордони досить умовні. В роботі для нас головне довіра замовників, якими є компанії з країн СНД і англомовних ринків, при цьому їх співвідношення становить 99% до 1%. Ми не шукаємо міжнародні замовлення самостійно, а реагуємо на запити, що надходять до нас, в тому числі від іменитих польських або англійських архітекторів, проєкти яких розташовані в різних кінцях світу – у В’єтнамі, Нігерії, Фінляндії, тощо.

 

На сьогоднішній момент у нашої компанії є цінова перевага, навіть в порівнянні з компаніями з Індії. Вартість роботи наших інженерів становить $7/год, в той час як індійські компанії реалізують послугу моделювання за вартістю $16/год.

 

Мені близька ідея глобалізації ринків, яка розвивається в сфері послуг. Вона проявляється навіть у тому, що в нашу консервативну будівельну галузь проникає така перспективна бізнес-модель як аутстаффінг. Якраз в цій ніші ми хочемо протестувати свою роботу і завоювати довіру замовників із західних країн. Особливістю роботи з такими країнами є величезна відмінність в нормах проєктування, тому відразу зробити кінцевий продукт, наприклад, проєктну документацію для клієнтів із Західної Європи і Америки, дуже важко. В той же час їх роботі властиво те, чого немає в нашій практиці проєктування, – це поділ кваліфікованої роботи від креслярської роботи. Західні компанії мають в своїй структурі сертифікованих співробітників, основна функція яких – керівництво групою проєктувальників. Найчастіше цю групу фахівців вони залучають за схемою аутстаффінгу, якою ми цікавимося.

 

Андрій Озейчук: Віталій, як Ви вирішуєте питання з розумінням європейських норм і ліцензуванням в країнах ЄС?

 

Віталій Тимофєєв: Ті норми, які зараз приймаються або вже прийняті в Україні, по суті, «списані» з європейських норм, відмінностей стає все менше і менше. З іншого боку, ми не занурювалися глибоко в читання стандартів DIN EN в пошуку відмінностей. Наша позиція така, що в команді повинен бути місцевий фахівець, який міг би ці тонкощі перевірити і виконати адаптацію проєкту до норм місцевого ринку. В цілому, як показує наша практика, 90% проєкту – це фізика і схожість у вимогах до проєктів в різних країнах дуже висока, і тільки 10% – це локальні нюанси.

 

Тетяна Антонюк: Як вплине Зона вільної торгівлі на український ринок будівельних послуг і експорт матеріалів?

 

Олександр Буртовий: Зона вільної торгівлі передбачає не тільки можливості для наших компаній, але також встановлює деякі обмеження. Тому ефект від її вступу в дію необхідно оцінювати в розрізі специфіки товару або послуги. Зона вільної торгівлі буде надавати можливості для виробників матеріалів, при цьому, чим якісніше і складніше вони будуть, тим більший стимул отримає компанія. Для експорту інтелектуальних продуктів або робочої сили знадобиться більше зусиль. У будь-якому випадку, бізнесу варто сподіватися тільки на себе, підвищувати якість продукції і послуг, вивчати специфіку ринків Євросоюзу.

 

Другий не менш важливий аспект в питанні дії Зони вільної торгівлі – адаптація українського законодавства до норм ЄС, яку необхідно провести в рамках Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Чим швидше цей процес буде завершений, тим більше шансів отримають наші компанії на зовнішніх ринках.

 

Український бізнес має вагомі переваги перед західноєвропейським – високий інтелект і досить низькі заробітні плати. За рахунок цього цілком можливо проводити експансію на зовнішні ринки. Крім того, в ЄС діє не тільки загальне законодавство Союзу, а й в кожній країні своє локальне, яке стимулює створення бізнесу і нових робочих місць. Наприклад, в Польщі в депресивних регіонах вводяться пільги для іноземних компаній, що інвестують в бізнес, в тому числі звільнення від податків.

 

Українські будівельники в пошуках нових ринків

Олена Зубченко, партнер ЮФ Лавринович і Партнери

Олена Зубченко: Угода про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом, безумовно, має позитивне значення для українського бізнесу. Однак необхідно розуміти, що саме по собі її підписання не дасть гарантій для розвитку компаній. Вони повинні розуміти, чого хочуть в майбутньому і якщо українські бізнеси прагнуть на європейський ринок, їм необхідно вдосконалюватися. Вітчизняні компанії мають дуже хороший трудовий ресурс і великий потенціал, для реалізації якого їм часто чогось не вистачає, наприклад, знань або відповідальності. Не можна постійно сподіватися на державу або звинувачувати її в тому, що вона не надає можливості працювати, особливо на зовнішніх ринках. Держава допомагає бізнесу, створюючи «мости», наприклад, за допомогою міжурядових делегацій, проте це не зробить очікуваного ефекту, якщо компанії самі не будуть готові до експансії і не зможуть запропонувати іншій країні унікальний продукт. Для цього бізнесу необхідно самостійно відстежувати і вивчати ситуацію на зовнішніх ринках, і тоді все вийде.

 

Джерело: Commercial Property №8 (151) березень 2016

Інші Статті
bannerbanner
Українські будівельники в пошуках нових ринків
Андрей Озейчук
Андрей Озейчук
×